Дихальна система

З погляду пануючої нині концепції функціональної системи П. К. Анохіна, дихальна система - комплекс утворів, що включає центральні (регуляторні) і периферичні (сприймаючі) нервові компоненти й робочі апарати, функціонально об'єднані в єдину систему, кінцевим ефектом діяльності якої є підтримка відносної сталості 02, З02 і рн крові й тканин організму. Розвиток функціональної дихальної системи підкоряється всім тем закономірностям, які встановлені для інших систем організму й визначені П. К. Анохіним у концепції системогенеза.

Розгляд по віках розвитку всіх компонентів функціональної дихальної системи не представляється можливим у рамках даної глави через надзвичайну складність і численності питань, охоплюваних проблемою. Разом з тим системний метод дозволяє вичленувати, вивчити окремі компоненти системи й установити їхня роль і місце в ній. Подібним чином нами розглянута вікова динаміка процесів, що забезпечують газообмін у легенях: вентиляції, дифузії, транспорту газів кров'ю, біомеханіки, деяких регуляторних механізмів

Виділення в дихальній функції легких окремих процесів умовно. Воно виникло з перших кроків її пізнання й традиційно зберігається, тому що повний розгляд функції неможливо без детального аналізу складових її компонентів

Переміщення повітряного потоку по дихальних шляхах легенів, що забезпечує газообмін між зовнішньою атмосферою й альвеолярним повітрям (вентиляція), здійснюється завдяки здатності легенів і грудної клітки змінювати свої обсяги в процесі подиху й створювати при цьому перепади тиску в різних відділах дихальної системи (біомеханіка). Газообмін між альвеолярним повітрям і кров'ю легеневих капілярів (дифузія) відбувається на основі градієнта тисків газів по обидві сторони альвеоло- капілярної мембрани. Рівномірність розподілу обсягів альвеолярного повітря й капілярного кровотока в різних зонах легенів (вентиляционно-перфузионное співвідношення), як і їхній газовий склад, визначають ступінь насичення артеріальної крові киснем і звільнення венозної крові від надлишку вуглекислоти. Загальна кількість кисню, що поглинається кров'ю в легенях, визначається потребою в ньому організму й залежить також, крім зазначених вище факторів, від кількості й здатності гемоглобіну вступати в оборотні з'єднання з киснем. Тривалість і амплітуда фаз дихального циклу визначаються складним механізмом системи регулювання подиху ( за принципом 'відхилення' і 'збурювання').